Стаття у науковому збірнику
Авторка- Ірина Балтазюк “Символьна мова кольорів первісної гармонії в живописі київських митців кінця ХХ – початку XXI століття”. Актуальні питання гуманітарних наук : міжвуз. зб. наук. пр. молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка. Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 2022. Вип. 47. Том 1. С. 65-71. DOI: 10.24919/2308-4863/47-1-10
Ірина БАЛТАЗЮК,
orcid.org/0000-0003-0188-6096
“У статті зосереджено увагу на розгляді символьної мови основних кольорів – білого, чорного і сірого; передумов формування ієрархічної структури кольорів первісної гармонії, їх впливу на сучасну мову живопису.
Визначення символьної мови кольору відбувається через розуміння його ролі в мистецтві та культурі, вияву його ґенези через – духовне чи буденне. Спираючись на вагому роль сакрального змісту у визначенні ієрархії кольорів,
з’ясовано символьне значення білого, чорного і сірого кольорів на прикладі творчості київських митців – І. Пилипенка, А. Криволапа, В. Гуріна та ін. У балансі цих кольорів сірий символізує початок і кінець, надихаючи митців
на філософський пошук.
Розвиток індивідуальної творчості часто формується на мистецьких тенденціях, що у свою чергу виявляє
роль кольору у зв’язку з культурою і, як наслідок, уподібнення творів до тієї культурної течії, з якої митець
черпає натхнення. Сучасне мистецтво саме по собі є середовищем змішування сучасних і архаїчних культур,
для якого шкала сакральності кольорів підкорюється більше індивідуальним уподобанням автора чи аудиторії,
ніж традиційним устоям. Зв’язок із предками для українського народу – це не абстрактне поняття, його сила
передається поколіннями, і, незважаючи на превалювання світського над духовним, перше так чи інакше зберігає
сакральне забарвлення, що у свою чергу відображається і через колір.
.
Символ відіграє роль сполучного компоненту, що поєднує мости між людиною і мистецтвом, вірою і релігією, природою і наукою, знаходячи шляхи поєднання кожної з цих основ у гармонійній єдності, що зветься культурою. Питання семантики кольору в сучасному
контексті, а саме комунікації з аудиторією, стає одним з основних, що потребує постійних досліджень у сфері
суспільних відносин, мистецтво до якої стає все більш дотичним.
Мета статті – розкрити історичні передумови
формування символьної мови кольорів первісної гармонії, що слугують сполучною ланкою
в аналізі живопису київських митців кінця ХХ –
початку XXI століття.
DOI https://doi.org/10.24919/2308-4863/47-1-10
ISSN 2308-4855 (Print), ISSN 2308-4863 (Online)
Збірник індексується в міжнародній базі даних: Index Copernicus International (Республіка Польща).